День Соборності України

День Собо́рності — свято України, що відзначається щороку 22 січня в день проголошення Акту возз'єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 році.

Офіційно в Україні День соборності відзначається з 1999 року.

Свято встановлено в Україні «…враховуючи велике політичне та історичне значення об'єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави…» згідно з Указом Президента України «Про День соборності України» від 21 січня 1999 року № 42/99.

У цей день також прийнято згадувати іншу подію, яка відбулась рівно на рік раніше 22 січня 1918 р. - прийняття IV Універсалу УЦР, яким проголошувалася повна незалежність УНР.

Деякий час, з 30 грудня 2011 року, указом на той час Президента України Віктора Януковича День соборності на офіційному рівні було скасовано і натомість встановлено «День Соборності та Свободи України». Однак 13 листопада 2014 року указом Президента України Петра Порошенка свято було відновлено.

 Живий ланцюг в Україні 21 січня 1990 року

В Україні найбільша така подія відбулася у неділю 21 січня 1990 року, коли близько трьох мільйонів людей взялися за руки, з'єднавши Львів і Київ у день 71-річчя Злуки УНР і ЗУНР. Цей живий ланцюг був одним з наймасштабніших у світовій історії та став ще одним кроком до здобуття незалежності Україною.

Акцію «живий ланцюг» Львів — Київ було організовано Народним Рухом України. У ній взяло участь за офіційними даними близько 450 тисяч чоловік (за неофіційними — від 1 до 5 мільйонів).

21 січня 1990 року в переддень свята Злуки в Києві на Софійському майдані i у Львові біля пам'ятника Іванові Франкові відбулися мітинги-молебні.

Олесь Доній, політолог, керівник Центру досліджень політичних цінностей:      «...Й навряд керівники підприємств та інституцій готові виділити транспорт, навіть за заплановані кошти, для поїздки в той чи інший район по трасі Львів-Київ – аби не перервати ланцюга. Тоді, 1990-го, вони робили це на власний страх і ризик. Тоді на Ланцюг вирушали цілими родинами та колективами, власними автомобілями чи організованими групами. Словом, справжніми та нерозривними “ланками”. Мені й досі не до кінця зрозуміло, хто ж насправді координував цю неперервність живого ланцюга на трасі завдовжки в понад півтисячі кілометрів. Можливо, саме тому цього дня, 22 січня 1990 року, чимало з нас остаточно повірили в реальність змін. Повірили в диво. Сьогодні в диво не вірить уже ніхто. А от чи можливо знову сплести “живий ланцюг” між Львовом і Києвом?     Тоді цей міст єдності мав символічне значення. Тоді об’єдналися демократичні сили для виборення незалежності. Тоді долучалися студентські організації – “це був єдиний порив”. Для мене – це світлий спогад тих часів. Патріотизм людей не зменшився. Якби нині організовували такий ланцюг – люди, безперечно, вийшли б. Я сам готовий прийти на будь-яку частину ланцюга. Щороку в День соборності України 22 січня люди в багатьох містах України створюють невеликі кількатисячні живі ланцюги як символ єднання української нації.

Живий ланцюг у 2013 році

У 2013 році, 29 листопада, у день саміту у Вільнюсі на честь підписання договору між Європою та Україною 11 молодих людей вирішили створити ще один ланцюг єдності, який мав би проходити від Києва до Польщі. Маршрут відбувся від Києва через Житомир, Рівне, Львів, Шегині, через кордон і до польського прикордонного пункту Медика. На акцію вийшло близько 300 тисяч людей різного віку. Найактивнішою виявилась Львівська та Рівненська область. Організаторами живого ланцюга стали група молодих людей (переважно студенти), які без жодної фінансової підтримки забезпечили людьми усі проблемні ділянки між населеними пунктами.